Особистість учня – мета освітньої системи, він співтворець уроку, а учитель – передумова формування виховання, він - спільник учня в пізнавальній меті.
Особистісно орієнтований урок ґрунтується на врахуванні вікових, психофізіологічних, інтелектуальних особливостей учня, його інтересів, здібностей, ціннісних орієнтацій.
Учитель, обираючи особистісно зорієнтоване навчання, має пам'ятати:
- стиль спілкування на
уроці повинен ґрунтуватися на педагогіці співробітництва;
- урок слід будувати на
діяльнісній основі: учень активно працює – одноосібно, у парі, групі,
кооперативно;
- оволодіння навичками цілевизначення, планування, організації, рефлексії,
оцінки, корекції є обов’язковим;
- учитель має спиратися на суб’єктивний досвід, психофізіологічні особливості школяра, його інтереси, ціннісні орієнтації, індивідуальний стиль навчальної діяльності, створювати атмосферу успіху;
- учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;
- учень постійно має знаходитися в ситуації вибору;
- використовувати
активні й інтерактивні методи навчання.
Усіляка одноманітність,
зрештою, породжує в дітей відчуття перевантаження. Воно виникає не стільки від
великої кількості завдань, їх складності, скільки від одноманітності, сірості і
буденності.
